Українське театральне мистецтво ХХ століття
Віртуальний музей
Харківщина, як і інші області України, має своє обличчя і свою душу, суть якої полягає в органічному поєднанні суто
регіонального, слобожанського і загальноукраїнського.
Від старовинного вертепу і до сучасного театрального Харкова формувалось театральне життя столиці Слобожанщини.
Біля витоків театру стояли такі відомі діячі Іван Штейн і Григорій Квітка-Основ'яненко, Марко Кропивницький і Гнат Хоткевич. У Харкові дебютувало немало визначних акторів українського та російського театрів, починаючи від слобожанина – корифея сценічного мистецтва Михайла Щепкіна.
Завдяки цікавим постановкам, театри Харкова є сьогодні справжнім культурним явищем міста й користуються значною
популярністю в місцевої публіки.
Театр Леся Курбаса "БЕРЕЗІЛЬ"
У СРСР вибрати шлях створення українського національного театру було подвигом, яким і став створений Лесем
Курбасом у Харкові філософський театр-студія «Березіль», що об'єднав багатьох талановитих акторів 20-30-х років і виріс в результаті в Харківський академічний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка.
Вони ставили українською мовою: філософську драму-метафору М. Куліша «Маклена Граса»; у мюзик-холі – вистави
«Шпана», «Алло, на хвилі»; костюмовані історії – «Жакерія», «Сава Чалий».
Театр "Березіль" був новатором, оскільки оголосив курс на «реформу людини» замість аналізу класової
боротьби; використовував символізм і авангардизм, сміливо поєднуючи на сцені елементи кіно, фото і музику. Курбас став законодавцем театральної моди, зробивши «новий український театр».
У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій, близько 400 акторів і співробітників, режисерську
лабораторію (режлаб), музей театру та десять комітетів, у тому числі й так званий «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів.
На вершині світової слави Лесь Курбас отримав офіційне звинувачення з боку колегії Наркомату освіти УРСР: його
театр названо «шкідливою організацією», а самого Леся Курбаса – «націоналістом, який скотився до фашизму». «Патетичну сонату» за Кулішем заборонили ставити. Прем'єра вистави «Маклена Граса» відбулася у вересні 1933 року під наглядом чекістів, а згодом була заборонена.
5 жовтня 1933 року Курбаса звільнено з посади головного режисера і розформовано театр. 9 квітня 1934 судова трійка
колегії ГПУ засудила зламаного фізично і психічно режисера до 5 років таборів. На волю режисер так ніколи не вийшов – табірні поневіряння закінчилися в страшний для української культури день – 3 листопада 1937 року. Тоді, до 20-ї річниці Жовтневої революції, в Соловецькому таборі особливого призначення розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Микола Зеров. В один день було страчено понад 100 представників української інтелігенції: відродження 1920-х стало «розстріляним відродженням»
З творчого об'єднання «Березіль» бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний
журнал. До експериментальних пошуків Леся Курбаса досі звертаються сучасні митці. У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль «Мистецьке Березілля», присвячений пам'яті Леся Курбаса.
Харківський державний академічний український
драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка
Це один з найстаріших театрів України. Його життя завжди було насичене
яскравими творчими пошуками.
Після Л. Курбаса майже двадцять років театр очолював учень і послідовник
великого режисера – Мар’ян Крушельницький, який створив героїко-романтичний театр. З 1935 року театр «Березіль» було перейменовано на театр ім. Т. Г. Шевченка. Вистави “Ярослав Мудрий” І. Кочерги та «Генерал Ватутін» Л. Дмитерка були відзначені Державними преміями. У 1947 році театр одержав звання академічного.
Театр під художнім керівництвом М. Крушельницького входив до п’ятірки
найкращих театральних колективів колишнього СРСР. Перед війною у нових якостях розкрився талант таких акторів, як С. Федорцева, Л. Радчук, І. Мар’яненко, М. Покотило, В. Чистякова, Є. Бондаренко, Л. Криницька.
У роки Великої Вітчизняної війни шевченківці активно працювали в евакуації. У
місті Кизил-Кия група акторів за допомогою мінімальних ресурсів підготували й здійснили легендарну постановку комедії Г. Квітки-Основ’яненка “Шельменко-денщик”, яка досі не сходить зі сцени театру. Після визволення Харкова колектив повернувся додому і, мобілізувавши всі свої сили, відкрив новий сезон на рідній сцені виставою «Богдан Хмельницький».
Яскрава сторінка історії театру – режисерська творчість Володимира
Крайниченка. Він ставив вистави різні за жанрами та стильовими особливостями. Серед його найкращих постановок – “Лимерівна”, “Повія” за Панасом Мирним, “Кров людська – не водиця” за власною інсценізацією у співавторстві з М. Стельмахом.
В різні роки режисерами театру були Бенедикт Норд, Лесь Сердюк, Григорій
Кононенко, Андрій Жолдак, Степан Пасічник. До акторського складу, крім старих «березільців», входили випускники Харківського Інституту Мистецтв: Р. Колосова, С. Чибісова, Л. Попова, А. Свистунова, Л. Биков, А. Літко, В. Шестопалов, В. Маляр, А. Дзвонарчук, В. Івченко, Л. Тарабаринов, А. Смерека.
Харківський державний академічний
російський драматичний театр ім. О.С.Пушкіна
Харківський державний академічний російський драматичний театр ім. О. С. Пушкіна був створений в 1933 році в
столиці Радянської України за постановою Ради народних комісарів для пропаганди російського реалістичного мистецтва, коли український театр «Березіль» (1922-1934), що став одним з лідерів світового театрального мистецтва виявився небезпечним Радянському Союзу своїм «українським націоналізмом», «чужим соціалізму». Очолити театр був запрошений народний артист РРФСР М. В. Петров.
У 1933 році Харків був столицею, і в розпорядженні театру було своє видавництво, де випускалися книги, збірники
статей і щотижнева газета. Уже перші вистави театру – «Ревізор» М. Гоголя, «Лихо з розуму» А. Грибоєдова принесли театру широку популярність. Далі - постановки «Вишневого саду» А. Чехова, «На всякого мудреця досить простоти» , О. Островського, вистави за п'єсами радянських драматургів.
В 1949 році, до 150-річчя з дня народження О. Пушкіна, театру було присвоєно ім'я великого поета. У 1971 році театру
було присвоєно звання «академічний».
На сьогоднішній день трупа театру сформована, переважно, з випускників різних років Харківського інституту мистецтв
ім. І. П. Котляревського. Основу колективу складають такі визнані майстри сцени як народні артисти України О. Сидоренко і A. Васильєв, заслужені артисти С. Ковтун, H. Криворучко, A. Кубанцев, A. Москаленко, B. Поляков і інші.
У репертуарі театру 24 вистави, серед яких особливо виділяються «Поминальная молитва» Г. Горіна, «Мастер и
Маргарита» М. Булгакова, «Чайка» А. Чехова, «Маскарад» М. Лермонтова, «Мария Стюарт» Ф. Шіллера та інші.
Харківський національний академічний театр опери та балету
Один з найстаріших вітчизняних музичних театрів, спадкоємець кращих традицій української, російської та світової
культури. Історія музичного театру в Харкові веде відлік з 1780 року.
У жовтні 1925 року в Харкові було створено перший державний національний театр опери та балету. Основою
колективу були представники харківської музично-виконавської школи, відомі майстри з інших міст, талановиті дебютанти. Харківська оперна та балетна сцени стали творчою колискою для майбутніх зірок національного мистецтва: І. Козловського, М. Рейзера, Б. Гмирі, З. Гайдая, М. Гришка, І. Паторжинського. У ті ж роки харківський оперний став творчою лабораторією по створенню перших в національному театрі оперних і балетних вистав: «Пан Каневський» М. Вериківського, «Купало» А. Вахняніна, «Кармелюк» В. Костенко.
У грудні 1944 року театру було присвоєно ім'я М. В. Лисенка. Цією акцією були відзначені заслуги колективу в
становленні національного музичного мистецтва та увічнено пам'ять його засновника, чиї опери «Різдвяна ніч» (1883), «Утоплена» (1885), «Тарас Бульба» (1924) вперше були поставлені саме на харківській сцені.
Протягом останніх десятиліть кращі виконавські традиції корифеїв зберігали і примножували такі видатні виконавці, як Е.
Червонюк, Л. Попова, Н. Манойло Т. Попеску, С. Арканова, С. Коливанова.
З жовтня 1991 року театр працює в новому приміщенні, технічні можливості якого дозволили повною мірою розкрити
творчий потенціал виконавців, створити повноцінні високохудожні вистави, серед яких опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Турандот» Дж. Пуччіні, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Кармен» Ж.Бізе, балети «Спляча красуня» П. Чайковського, «Баядерка» Л. Мінкуса, «Петрушка» І. Стравінського.
Харківський академічний театр музичної комедії
«Будинком» музичної комедії у Харкові у 1929 році стала сцена колишнього
театру «Муссурі». Засновники – група «березільців», учні видатного українського режисера-реформатора Леся Курбаса: Борис Балабан, Януарій Бортник, Богдан Крижанівський. Лідерами нового колективу були також письменник Остап Вишня і композитор та диригент Олексій Рябов. Саме вони заклали тут традиції акторської гри, музичної та режисерської інтерпретації.
Балабан став першим головним режисером театру. Для прем'єри він вибрав
виставу Оффенбаха – «Орфей у пеклі». Текст п'єси «осучаснив» Остап Вишня. Композитори Анатолій Рябов і Юлій Мейтус доповнили музику Оффенбаха танцювальними номерами, куплетами і мелодіями, написаними спеціально до гумористичних діалогів Остапа Вишні.
Учні Леся Курбаса відкрили в театрі «творчу лабораторію української музичної
комедії» по створенню нового сучасного репертуару. Пошук нових мелодій, сучасних героїв та їх історій призвів до того, що спеціально для театру написали та поставили понад 60 вистав. Серед них такі перлини музичної комедії, як «Весілля в Малинівці», «Сорочинський ярмарок», «Майська ніч».
Своє 80-річчя колектив театру відзначив масштабним гала-концертом. У
харківському Художньому музеї відкрилася виставка «Подорож у театральному просторі».
Колектив театру музичної комедії надає великого значення популяризації
мистецтва серед підростаючого покоління. Сьогодні колектив Харківського академічного театру музичної комедії — це театрально-музичний осередок, на базі якого працюють — Оперна студія Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського та дитяча театральна студія «Арісто».
Харківський державний академічний театр ляльок
імені В. А. Афанасьєва
Лялькарі Харківщини давно займають в Україні провідні позиції. Доречно згадати хоча б славнозвісний Куп’янський
вертеп, що народився на початку ХІХ століття та існував понад сто років.
Вже з початку двадцятих років минулого століття у Харкові працювало кілька цікавих професійних театрів ляльок. Вони
успішно доводили своїми виставами, що театр ляльок – це не тільки фольклорне минуле, але й мистецьке сьогодення, яке має потужний художній потенціал.
Величезне значення для подальшого розвитку вітчизняного театру мало створення у Харкові в 1931 році
Всеукраїнського Показового театру ляльок під орудою видатного актора та режисера І. М. Шаховця. Колектив Показового отримав неабияку підтримку з боку лідера нового українського театру Леся Курбаса та його найближчих соратників.
На жаль, театральний Харків поніс у тридцяті роки непоправні втрати. Як і Лесь Курбас, Іван Шаховець був відсторонений від керівництва театром, а потім – 1938 року – репресований.
Відродження театру ляльок у Харкові почалось у 1952 році, коли художнім керівником театру ляльок імені Н. Крупської
став колишній учень І. Шаховця В.А. Афанасьєв. Цей видатний діяч, блискучий організатор театральної справи, за кілька років зміг, спираючись на кращих представників творчої інтелігенції Харкова, зробити театр ляльок справжнім центром мистецького життя, гордістю харків’ян.
У 1968 році театр отримав новий прекрасний дім – історичну будову в центрі міста. Тут знайшлося місце для єдиного тоді
в Україні музею театральної ляльки.
У 1998 році Харківському театру ляльок було присвоєно ім’я народного артиста України Віктора Афанасьєва, а в 2002 –
він став першим в країні академічним театром ляльок.
Сьогоденний репертуар театру становить понад 30 п'єс. В репертуарі театру вистави для дітей, п'єси для дорослих.
Значним досягненням Харківського театру ляльок є спроби з відродження фольклорної форми вертепу на професійній сцені.
Куп'янський вертеп
Куп'янський вертеп, здається, ще зберігає тепло рук свого господаря - Г.С.Панасенка. Народження цього вертепу
пов'язане з вуличками старого Києва, з галасливим натовпом, що півколом оточував мандрівних вертепників на майданчику чи біля будинку і у захваті спостерігав за діями героїв у їхній просто оздобленій скриньці. Куп'янський вертеп є прикладом ретельного і бережливого ставлення до традицій народу. Завдяки запису тексту цього вертепу збережено для нас і майбутніх поколінь канву вистав, що їх бачили кияни ще на початку минулого сторіччя.
У фондах музею зберігаються матеріали до цього вертепу: тексти, ноти, листування з Гаврилом Сергійовичем
Панасенком. "У мене знаходиться і зберігається повний старовинний український ляльковий драматичний театр /Вертеп/", - повідомляє Г.Панасенко в листах 1935, 1936 рр. (Фонди МТМК України, інв. №№ 9098, 10823) З цих листів працівники музею дізнались про існування можливо єдиного на той час діючого в Україні вертепу.
Куп'янський вертеп був побудований у маєтку поміщика В.С.Розаліон-Сошальського в Куп'янському повіті Харківської
губернії, звідки походить його назва. Сталося це так: Розаліон-Сошальський часто їздив до Києва й завжди брав з собою дворових людей. Їздив з ним до Києва і Книшевський Іван, що служив помічником конюха. У Києві хлопець побачив вистави у двоповерховій скрині - вертепі,- які полонили його серце. Дізнався пан про захоплення свого кріпака і, напевно, зміркував, що зовсім непогано мати подібну забавку у себе. Тому і залишив Івана у Києві на цілий рік. Повернувся Книшевський до свого пана у 1828 році, збагачений знанням вертепних текстів і пісень. Саме тоді за його вказівками, наслідуючи київські зразки, майстри, - дворові люди пана, - зробили вертеп та З6 ляльок.
З цим вертепом протягом багатьох років Іван Кузьмович Книшевський за наказом свого пана виїздив до навколишніх
поміщицьких маєтків. Пізніше, син поміщика так само надсилав Книшевського з вертепом до сусідів поміщиків, їздив той переважно зимової пори від Різдва до великого посту, значно менше влітку.
1879 року, зважаючи на немічність Івана Кузьмовича, В.Сошальський дав наказ навчити вертепному дійству онука
Книшевського - Гаврила Панасенка. Сам поміщик та дід навчили Гаврила зі слів.1880 року Панасенко вже виступав самостійно. Саме його виступ побачив в одному із поміщицьких маєтків і описав в "Киевской старине" за 1884 рік А.Селіванов. (Фонди МТМК України, інв. №№ 10823)
А.Селіванов побачив рідкісне на той час цілісне вертепне дійство в обох його частинах - релігійній і світській. Вистава
йшла увечері. Обидва поверхи вертепу освітлювались двома невеликими свічками. Господар вертепу - 11-річний Гаврило Панасенко - сидів позаду вертепу, вів фігури і говорив за них. Деякі сцени він промовляв речитативом, деякі співав. Поруч з господарем сидів його помічник, що супроводжував його спів грою на бандурі.
Сцени світської частини були сповнені гумору, в них проявлялась спостережливість народу. Героями цієї частини були Запорожець, мужик Антон і коза, циган і циганка, поляк і полячка, шинкар, Савушка та ін.
Понад сто років діяв Куп'янський вертеп. В період з 1880 по 1914 роки регулярно, від початку світової війни значно
рідше, можливо, не кожного року. Вистави відбувались у супроводі цимбалів і скрипки. Ця скрипка, що також знаходиться в музеї, - подарунок селянину скрипалю від Марка Лукича Кропивницького.
1936 року Г.Панасенко виставляв Вертеп тричі. Того ж року виставу у повному варіанті зафільмували на кіноплівку, з
тим, щоб зафіксувати це чудове народне видовище. Під керівництвом директора театрального музею П. І. Руліна у 1936 році Куп'янський вертеп з 36 ляльками був доставлений до музею. Так вертеп повернувся до Києва, міста, з яким пов'язане його народження.
Завдання
-
Розгляньте ескізи костюмів та фото оформлення сцени до вистав театру «Березіль», виконані художником В. Меллером.
-
Опишіть візуальні елементи новаторства, авангарду, які вирізняли творчість Л. Курбаса.
.jpg)
Завдання
Уявіть що ви – бізнесмен і меценат…
-
Запропонуйте ідею створення інноваційного театру для сучасної молоді.
-
Опишіть або намалюйте ескіз будівлі вашого театру.
-
Складіть орієнтовний репертуар.
-
Визначте жанр театру.
-
Створіть першу рекламну афішу.
-
Що будете робити для одержання прибутку та задоволення від діяльності театру?
Для допитливих
Перегляньте виставу Харківського академічного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка «Дай серцю волю, заведе у неволю» за п’єсою М. Кропивницького (відеозапис 1987 року).
Поділіться своїми враженнями від спектаклю у соціальних мережах.
Для допитливих
Перегляньте балет С. Прокоф’єва «Ромео та Джульєтта» за мотивами однойменної трагедії Вільяма Шекспіра у постановці Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М.В.Лисенка.
Поділіться своїми враженнями від спектаклю у соціальних мережах.
Для допитливих
Перегляньте документальний фільм, присвячений 100-літньому ювілею засновника Харківського державного академічного театру ляльок В. А. Афанасьєва.
Поділіться своїми враженнями про постать театрального митця у соціальних мережах.
